Поезія - найтонше доторкання до серця, вона може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в прекрасне, і гострим ножем, і розпеченим залізом... Це глибинні пласти духовного життя митця, його найцінніше надбання, це ще й трембітна музика, барви буття, минула та сучасна художня, інтелектуальна та мислительська діяльність.

Чільне місце на п'єдесталі світової поезії відведене віршованій мелодії струн моддернізму, що розмаїтими переливами торкалися почасти зболених читацьких душ, залишаючи в них довічний відбиток. Покликом думки, оформленим на папері, митець несе у світ глибинний і пружний скарб власних почуттів, які зливаються у стрункі рядки, збагачуючи літературну скарбницю безцінними шедеврами. Саме такий дар примноження незрівнянного отримав у спадок від природи видатний австрійський поет Райнер Марія Рільке.

Кожен його вірш - то повний краси і милозвучності плід, обережно зірваний з вічно квітучого дерева майстерності. Рільке увібрав поетичний досвід культур різних народів, познайомився з доробками багатьох літераторів, щоб створити власний неповторний світ.Глибоко філософська й інтелектуальна, поезія Рільке поєднує, здавалося б, непоєднуване: емоційно пристрасне слово з раціональною думкою. У його творах сутність речей пізнається не за їх поверховим вираженням, а за внутрішнім єством, адже в кожному явищі є святість і гріховність, добро і зло.

Усе життя поет прожив у нестатках. Чи не тому в ліриці Рільке, нехай не часто, але виразно і боляче звучать роздуми про тяжке життя простого люду? Чи не тому двадцятип'ятирічним він говорив про смерть, яка очікує на "кожного із нас, і прагне нас, і плаче в нас". Рільке просив не робити з нього соціального поета, але він жив у реальному світі, який не щадив митця.

Значний вплив на становлення майстра справили подорожі до Росії та України, що розкрили "не лише ні з чим не зрівнянний світ - світ незвичайних вимірів", а й дозволили "відчути себе по-братерськи прийнятим серед людей". Наскрізь проймаючись красою цих благословенних земель, Рільке творив дзвінку і чисту, як перший сніг, поезію.

Та насамперед його твори ведуть читача до нових емоційних зрушень і до інтелектуального осягнення Всесвіту. Недарма багатство поетичної палітри митця, щедрість його людської душі владно приваблювали, а його геній викликав поштиве захоплення. Рільке як поет зійшов на такі вершини, яких мало кому дано досягти. апогеєм його творчості, на мою думку, є незрівнянна перлина під назвою "Орфей. Евридіка. Гермес". До образу легендарного давньогрецького музиканта Орфея, наділеного такою магічною силою, що йому підкорялися не лише люди, а й боги, Рільке звертався не раз. Ось і зараз в основі його твору відомий міф про те, як хлопець намагався визволити із царства мертвих свою дружину Евридіку, але не виконав заборону озиратися і втратив її назавжди. У викладі майстра слова античний сюжет стає оригінальною системою, де втілено світосприймання й індивідуальність поета. Рільке зосереджує увагу на душевних стражданнях героїв міфу, підсилюючи його трагічне звучання. Кохання крізь призму забуття, нездатність героя змінити обставини, відчай, знавіра, душевні муки обрамлені діамантами поетичного слова. У традиційну легенду-історію про Орфея вводяться нові філософські мотиви: поєднання потойбічного і земного як двох начал, двох величин одного цілісного Всесвіту.

Поезія Рільке - це все: холод містики, пошуки Бога і богоборство, самотність, розчарування, віра в життя. Саме тому кожний може взяти із творчості літератора саме стільки, скільки спроможний.

Рільке - для всіх і для кожного зокрема. Недарма Марина Цвєтаєва писала митцеві: "Можна перебороти майстра, але перебороти Вас - означає перебороти поезію... Ви - нездоланне завдання для прийдешніх поетів".