Зарубіжник.

Сайт Рахнянської Н.Ф.

Меню сайта
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [4]
Уроки зі світової літератури [17]
Авторські розробки уроків
Кращі творчі роботи учнів [3]
Методика [3]
Посміхніться!

Форум немовлят

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Кращі творчі роботи учнів

Повість О.Купріна «Гранатовий браслет» - гімн «сильному, як смерть « коханню».

Повість О.Купріна «Гранатовий браслет» - гімн

«сильному, як смерть « коханню».

Для любові потрібен особливий талант, як

для музики, живопису, скульптури, співу…

О.Купрін


Вона приходить, коли у шаленому галопі час раптом зупиняється, коли терези почуттів миттєво виходять із рівноваги і починають швидко-швидко коливатися в очікуванні незнаного, коли в калюжах життя відбиваються промені невловимої, трепетної радості, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій… Вона – це любов. Кришталева чаша життя, наповнена краплинами радощів і страждань, надій і розчарувань. Розбити її – значить навіки зранити гострими осколками душу, зламати ніжну квітку.

З давніх-давен тисячі митців писали про це незбагненне почуття, серед них і О.Купрін. У найкращих своїх творах Купрін – тонкий психолог і співець кохання. Ми зустрічаємо у нього і весняну лірику першого, напівдитячого захоплення і невловиму поезію прихильності, що миттєво виникає… Проте ближче за все душі письменника драма нерозділеного, не віддяченого почуття. Гімном йому став «Гранатовий браслет» - повість про піднесену силу кохання.

Герой твору – дрібний чиновник, самотній і боязкий мрійник – закохався в молоду пані, представницю вищого світу. Вісім років тривала нерозділена і безнадійна любов. Листи закоханого служили предметом глузувань і знущань членів сімейного кола князів Шеїних і Булат-Тугановських. Не сприймала їх всерйоз і княгиня Віра Миколаївна, якій вони були адресовані. Взагалі, близькі до княгині люди вважали бідного телеграфіста маніяком, особливо після того, коли він окрім листів надіслав ще й подарунок – чудовий гранатовий браслет. Лише старий генерал Аносов зумів зрозуміти справжні мотиви такої поведінки закоханого: «А хто знає? Можливо, на твоєму життєвому шляху, Вірунько, зустрілося саме таке кохання, про яке марять жінки і на яке здебільшого нездатні чоловіки».

На протязі всього твору мова йде зазвичай про любов. Кожен із героїв розповідає про це невблаганне почуття по-своєму, але, мабуть, ніхто з них так ніколи і не відчував його – справжнього кохання. І тільки цьому нещасному чоловікові Г.С.Желткову вдалося відчути і пережити це почуття. Так, він кохав, кохав нестямно і віддано, але взаємності не було і нічого не можна було зробити. «Мовчати й гинути» - от духовна обітниця закоханого телеграфіста. Він міг лише інколи писати короткі листівки, нагадувати про себе своїй єдиній і неприступній Вірі. Це, мабуть, підтримувало в його душі надію, надавало йому сили переносити страждання, викликані любов’ю.  Коханням жагучим, що спопеляло, таким, що він готовий був забрати його із собою в потойбічний світ. Смерть не лякала героя, бо любов була міцнішою за неї. Адже велике почуття сильніше смерті і страху смерті. Тільки завдяки коханню тримається і рухається життя. Він був вдячний княгині, що викликала в його серці це прекраснее почуття, яке поставило його, маленьку людину, над величезним, сповненим кривдою та злістю світом. Саме  тому, йдучи з життя, він благословив свою кохану: «Хай святиться ім’я твоє». У своєму прощальному листі Желтков писав: «Я безмежно вдячний Вам за те, що Ви існуєте. Я перевірив себе – це не хвороба, не маніакальна ідея – це кохання, яким Богу було бажано за щось винагородити мене».

На думку О.Купріна, кохання повинно бути щирим, правдивим, будуватися на високих, піднесених почуттях, на взаємній повазі, довірі, вірності. «Кохання має бути найбільшою таємницею у світі! Ніякі життєві зручності, розрахунки й компроміси не повинні його стосуватися» - писав митець. Але яким би сильним не було кохання, воно має бути взаємним. Нерозділена любов приводить до трагічності, це можна довести тисячами прикладів, один із них – кохання Желткова.

Любов… Солодка, мов мед, і гірка, мов полин-трава. Серед ураганів життя і штормів долі можуть розійтися стежки, що тільки-но зійшлися, навіки розімкнуться руки, що так і не встигли сплестися… І невимовний біль лещатами охоплює душу, коли кохання, тягнучись до світла взаємності, бачить перед собою тільки морок байдужості, яка для люблячого серця є страшнішою за ненависть. Але закоханий герой не зненавидів, його серце палало жагучим вогнем, аж поки душа не згасла. І весь цей час він думав про неї, прославляв її: «В передсмертну сумну годину я молюся лише тобі… І, вмираючи, я в скорбну годину розлуки з життям все-таки співаю – слава тобі». Ось таке воно справжнє кохання. Воно ніколи не помре, не розвіється попелом, а житиме на сторінках «Гранатового браслету», буде проростати у душах тих, що прочитають цей зворушливий твір, який є справжнім гімном «сильному, як смерть» коханню.

Отже, повість «Гранатовий браслет» - підтвердження того, як Купрін шукав у реальному житті людей, що виношували у своїх серцях високі почуття любові, здатних піднятися над бездуховністю, злобою, що їх оточують. Людей, що готові віддати усе, не вимагаючи нічого натомість, адже чисте кохання ніколи не відбирає, воно дає. Кохання завжди страждає, ніколи не протестує, ніколи не мстить за себе. Творець оспівував безцінне почуття, протиставляючи його ненависті та байдужості. У одному зі своїх листів він писав: «Кохання – це найяскравіше і найрозумніше відтворення мого Я. Не в силі, не в спритності, не в розумі, не в таланті…, не у творчості виражається індивідуальність. Але в коханні».

Категорія: Кращі творчі роботи учнів | Додав: ладижанка (12.06.2011) | Автор: Гончар Вікторія
Переглядів: 4131 | Коментарі: 1 | Теги: твір, Купрін | Рейтинг: 4.2/5
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Корисні сайти
Освітній портал Белый каталог сайтов

Шкільний світ

Моя кнопка

Аудіо
Відпочинь!

Сайт учителя світової літератури
Зробити безкоштовний сайт з uCoz